Присутність у мережах:
19:28 Вівторок, 26 вересня 2017 року
Новини та події

ЗАКОНОДАВЧИМ «АДАЖИО» СУСПІЛЬНОМУ ЗЛУ НЕ ЗАВАДИШ

08.10.2010 16:06 3522
 
Ключові слова:

 8 жовтня 2010р. № 187

  Актуальна тема

   Нотатки з «круглого столу» на тему «Шляхи реалізації законодавчих ініціатив щодо запобігання та протидії корупції», який організували  парламентський Комітет  з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики,  проект Організації економічної співпраці та розвитку «Розвиток спеціалізованих служб з боротьби проти корупції в Україні» та Посольство США в Україні.

 

Ірина НАГРЕБЕЦЬКА, «Урядовий кур’єр»

 

Повільно, як іржа, вона роз’їдає суспільне тіло, робить його ламким і беззахисним. Глибокі корупційні метастази проникають у кабінети і кабінетики захоплюють дедалі більші території від столиці до найменшого села, обплутують брудним павутинням окремих людей і цілі колективи, професійні сфери, убиваючи найголовніше: віру в те, що цю  «хворобу» можна і треба зупинити, що вона виліковна, лишень потребує як хірургічних, так і терапевтичних профілактичних дій.

А «ліки» зовсім прості: жорсткі закони, де чітко виписані застороги для найменших шпарин для нечистих на руку діянь, котрі, утім, дуже швидко перетворюють загалом порядну людину в носія вірусу корупції. Вона, кажучи мовою медиків, має три «штами»: той, хто бере; той, хто дає і третій, що бачить ці неподобства, але узвичаєно займає позиції «крайньої хати в селі»

З грифом «морально застарілий»

Будь-які позитивні зміни в нашому суспільстві, кажучи мовою музикантів, проходять у темпі «адажіо», що з італійської перекладається як «повільний», «спокійний». Даруйте за порівняння, та досі чинний закон «Про боротьбу з корупцією в Україні» від 1995 року можна без перебільшення назвати «опудалом», котрим навіть поганої ворони не злякаєш . Усім відомо, що він безнадійно застарів і перестав виконувати свої функції. Його ніхто не боїться, а штраф в сумі 400 грн. викликає в «інфікованих» корупцією середовищах щонайменше іронічну посмішку.

Тож суспільство і парламентарії чекають від суб’єктів законодавчої ініціативи законопроектів, котрі б, образно кажучи, почали відмивати обличчя нашої країни, добряче забруднене корупцією: 146-е місце за Індексом сприйняття корупції  (ІСК).

Ухвалені  в червні три перших закони з так званого антикорупційного пакету – хоча б якийсь порух на цьому шляху. Та, як відомо, парламент зупинив їхній вступ в дію до 2011 року. Зміст їх викликав хвилю збурення в посадовців, мовляв, як це ми не будемо отримувати подарунків? А йдеться не про набір носовичків чи пару шкарпеток –подарунком дехто у владних коридорах звик вважати  дороге авто, кількаповерховий «будиночок», ділянку під гараж  у центрі столиці, якщо вже картину, то тільки пензля  Пікассо. Круто, чи не так?

 

 На чому зросте нетерпимість

З’ясувати причини гальмування розробки й ухвалення антикорупційного законодавства  спробували учасники «круглого столу». Послухаємо його учасників.

Олександр РЯБЕКА, народний депутат України:

-- Представники  ЗМІ запитають: «Що робив наш Комітет, щоб прискорити розгляд законопроектів, котрі «приструнять» корупцію? Ми не давали відпочинку ні собі, ні нашим зарубіжним партнерам по проекту з Посольства США. Створили робочу групу, котра докладно проаналізувала низку проектів законів, котрі надійшли до нашого комітету. Зокрема законопроект 6130 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії корупції», готовий до  другого читання. Тепер чекаємо, як сприйме його Рада  (  ред. -- депутати відхилили цей проект). Й готові працювати далі.

Варто сказати, що антикорупційний  пакет законів містить концептуально новий підхід до проблеми, тому зміст його певною мірою бентежить суспільство, не всі новації сприймаються загалом.

Водночас європейці закидають нам: не ухвалите закони, що відповідають континентальним стандартам  антикорупційної протидії, нічого сподіватися на  серйозні інвестиції. Матимете проблеми з вільним пересуванням Європою: тамтешня спільнота остерігається поширення «корупційної інфекції».

Уже самі  вітчизняні правоохоронці благають депутатів: «Ухвалюйте, хлопці, бо нам потрібні законодавчі підстави, аби схопити за руку хабарників. Завважу, що ми працюємо спільно  з урядом, зокрема апаратом Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, фахівці якого розробили і передали до нашого комітету ще три додатки до згаданого вище антикорупційного пакету.

Андрій БОГДАН, заступник Міністра Кабінету Міністрів -- Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики:

-- Справді, пакет антикорупційних законів ухвалювався в муках. На нашу думку, необхідно невідкладно його невідкладно уводити в дію. Тому потрібно якнайшвидше внести до Парламенту зміни до пакету, які б сприяли його ефективному застосуванню.

Тим часом,  Кабінет Міністрів  ухвалив понад 20 постанов, спрямованих на протидію корупції. Як приклад можна навести антикорупційну експертизу.  Коли ми почали здійснювати  попередню експертизу  документів, котрі готуються до розгляду на засіданнях уряду, то виявилося, що 40 відсотків проектів постанов містять зауваження щодо корупції .

Маємо певні напрацювання і щодо створення в центральних та місцевих органах виконавчої влади підрозділів, завдання яких профілактика і недопущення корупційних діянь. Вже 60 відсотків міністерств і відомств запровадили  такі підрозділи. Для  їхніх співробітників проводимо тренінги.

Сьогодні чи не найголовніше завдання – виробити в українському суспільстві повсюдну нетерпимість до корупції.  На жаль, українці схвально ставляться до корупції, більш того іноді готові самі пропонувати хабара, аби вирішити свою проблему. Для цього варто залучити всі суспільні інституції – школу, виші, рекламу, ЗМІ. Це негативне явище слід зображувати так, аби воно, даруйте на слові, викликало відразу і осуд у кожного громадянина.

Джон ТЕФФТ, Посол США в Україні:

-- Коли йдеться про протидію корупції, то цю роботу я назвав би ключем до захисту прав людини. Якщо українській владі вдасться видалити цю «ракову пухлину»,  ваша країна відкриє собі шлях до економічного розвитку. Як важливі віхи на цьому шляху назву запровадження  інституту Уповноваженого з питань антикорупційної діяльності та створення національного Бюро з питань антикорупційної політики.

Україна ратифікувала низку міжнародних актів щодо протидії корупції, а отже, взяла на себе відповідні зобов’язання. Настав час не лише говорити, а й  активно розпочинати наступ на це  огидне суспільне зло.

Дуже важливо, щоб нове законодавство відповідало європейським стандартам, тому воно підлягає експертизі  Ради Європи та фахівців ГРЕКО. Ваш Президент Віктор Янукович заявив, що буде викорінювати корупцію. Це хороший знак для світової спільноти. Ми  будемо допомагати Україні в цій справі, оскільки ваш уряд просить нас про це. США віддані справі економічного розвитку вашої незалежної країни.

Про ментальність та  «подвійні» стандарти

Учасники «круглого столу» зійшлися на думці, що зобов’язання України перед  міжнародною спільнотою і наші внутрішні проблеми спонукають до прискорення роботи над ухваленням антикорупційного законодавства. Бо йдеться не про узвичаєне приєднання до різних конвенцій, а про стандарти, за якими ту чи ту країну оцінюють потенціальні партнери, котрі є передумовою для інвестиційних рейтингів.  Важливе місце в цій справі належить і  антикорупційній «зрілості» вітчизняного суспільства.

 Говорить Руслан РЯБОШАПКА, директор Бюро з питань антикорупційної політики:

-- Відзначу, що ми давно і успішно працюємо разом з парламентським комітетом, нашим надійним партнером з метою подолання корупції. Крім того, ми готуємо нову антикорупційну стратегію. Розпочали свою діяльність з  прискіпливого  аналізу зробленого.  Вивчили досвід реалізації попередніх  стратегій, котрі мали на меті заходи боротьби з  корупційними проявами.

На жаль, ступінь їх виконання невисокий. Увага в цих документах не загострювалася на проблемі загрози корупції суспільству загалом. Скорше, навіть констатувалася її непоборність. Певною мірою не вистачало досвіду ведення такої роботи, не аналізувалося питання як ставиться населення до корупції.

У новій антикорупційній стратегії ми визначили для себе шість напрямків діяльності. Передусім це розробка заходів, що запобігають конфліктові інтересів на державній службі і запровадження фінансового контролю за статками чиновників ( йдеться про декларування доходів та  видатків). Наступне – створення прозорих засад фінансування партій і виборних кампаній. Третім напрямком є усунення корупційних передумов у веденні бізнесу. Четвертий  полягає в удосконаленні діяльності органів, які формують і реалізують антикорупційну політику держави.

Збираємося якомога ширше залучити до антикорупційної діяльності ЗМІ та інститути громадянського суспільства. Це п’ятий напрямок.

І нарешті шостий, найголовніший – формування філософії несприйняття корупції . Водночас він і найскладніший. Соціологічні дослідження показують, що дві третини опитаних  мають досвід тих чи тих корупційних діянь. Чимало українців засуджують їх, та водночас вважають, що в деяких випадках корупція стала функціональною – вона є  зручним способом розв’язання  своїх проблем. Тобто для себе – можна, а для інших – зась!  Отже, йдеться про політику «подвійних» стандартів, що я пов’язую зі стереотипами радянського минулого, менталітетом, котрий складався впродовж багатьох десятиліть.

 

Горан КЛІМЕНЧИЧ, голова Комісії із запобігання корупції Словенії, голова делегації Організації економічної співпраці та розвитку:

-- Буду лаконічним і відвертим: перші 24 рекомендації нашої організації Україна одержала ще  в 2004 і 2006 роках. На жаль, більшість з них, окрім трьох допоки не взято до уваги. Тому у сфері боротьби з корупцією вам мало чим можна похвалитися. Необхідні закони ще не ухвалені, зусилля правоохоронних органів переважно розпорошені. Хоча міжнародні документи підписані Україною, зобов’язують вас до цього.

Нині в Парижі, де знаходиться штаб-квартира нашої організації, готується до озвучення звіт моніторингової комісії. Тому я заохочую вас не зупинятися, прискорювати роботу і зрештою  ухвалити пакет антикорупційного законодавства.

З-поміж найважливіших проблем, які потребують законодавчого оформлення, конфлікт інтересів, фінансування партій.  Відповідні проекти далекі від досконалості.  Нагадаю, йдеться не про шліфування старих законів, а про запровадження конкретних кроків з унеможливлення корупції. Ми надамо вам необхідну допомогу, та відтер мінування вже ухвалених трьох законів вселяє в нам частку песимізму. Розмовами ситуацію кардинально не змінити. Покладаємо надії на активну позиції  Урядового уповноваженого та Бюро з питань антикорупційної політики.

Сергій ВЛАСЕНКО, народний депутат України, співавтор проектів щодо конфлікту інтересів та фінансового контролю:

-- Чому наш  чиновник сьогодні почувається комфортно? Бо живе він за законами  ХІХ ст., а має доступ до ресурсів ХХІ-го. Справді, найголовнішим ворогом  у протидії корупції залишається наша  призвичаєність до такого суспільного зла. Найбільша цінність розроблених законів у тому, що вони змінюють оцінки корупційних проявів, визначають механізми недопущення їх, викорінюють з нашого життя  неписані правила кругової поруки на кшталт «Рука руку миє» чи «Ворон воронові ока не виклює».

Будь-який посадовець має знати, що все потрібно декларувати, а приховування статків тягне за собою неминучу відповідальність. Ці закони «ламають» ментальність, прибирають з нашого життя  корупційні схеми, що виробилися в минулому. Погоджуюся, що результати у тотальній битві з корупцією прийдуть не завтра. Пройдуть роки й десятиліття, допоки суспільство і чиновництво зокрема зрозуміють, чому не можна брати і не гоже давати хабара.

Ми не зводимо все лише до фіскальної складової, мовляв, із задекларованого можна буде зібрати більше податків. І не ставимо за найбільшу мету те, щоб з допомогою норм цих законів піймати  хабарника за руку і суворо покарати. Коли  через ефективне законодавство не дамо нашим державним службовцям витратити незаконно отримані кошти, зникне сенс брати хабар. Тоді Україна з держави із системною корупцією перетвориться в таку, де це зло буде випадком, котрий  засудить суспільство.

 

 Життя за принципом «бої без правил»

Має рацію Руслан Рябошапка, коли  завважує:» Щось зробили і  знову повний штиль». Допоки не діють ухвалені закони, на вітчизняному полі боротьби з корупцією життя продовжується за принципом «бої без правил». Приміром, нині в нашій країні декларацію про доходи посадовця ніхто не може побачити без… дозволу самого посадовця. А має бути як у Європі: включив Інтернет і бачиш повну картину доходів і видатків того чи того державного чиновника чи політика. Такі стандарти записані в проектах, котрі нині ще «під сукном».

Говорить Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ, заступник начальника Головдержслужби:

-- Соціологічні дослідження свідчать, що більшість українських громадян не засуджують корупцію, а 52 відсотки навіть вважають її цілком прийнятним способом виживання. Вочевидь маємо так виписувати закони, щоб кожен знав: це  зло й воно тягне за собою погані наслідки для кожного. Треба передусім розробити критерії, які виховуватимуть доброчесність, запровадити механізми внутрішнього і зовнішнього контролю, чітко окреслити юридичну відповідальність посадовців за ймовірні корупційні дії.

Йдеться про професійну етику, норми якої певною мірою були визначені ще в законі про держслужбу від 1993 року. Вже тоді було передбачено звільнення з держслужби за негідну поведінку. Та чи звільнили кого-небудь за цей час ?

Головдержслужба  внесла свої пропозиції до антикорупційного законодавства. До речі, в проекті нового закону про державну службу, над  яким ми працюємо вже п’ять років, містить обов’язковість декларування доходів і видатків, а також опублікування доходів державних службовців вищих категорій у ЗМІ.

Щодо конфлікту інтересів, то є два альтернативні законопроекти, які, на нашу думку, варто об’єднати в один. Та головне, уперше в українському законодавстві вже визначено саме поняття «конфлікт інтересів», воно буде засадничим для підготовки модельного кодексу правил для держслужбовців. Потрібні тренінги, навчання, просвітницька робота – все те, що  виховуватиме в нашому суспільстві відразу до корупції і заохочуватиме доброчесність як правило життя.

Зауважимо, що корупційний спрут вражає не лише молоді демократії. Представник департаменту юстиції США Джон Енгстрьом, котрий  довгий час працював федеральним прокурором  у місті  Детройт, чесно визнав, що там теж були серйозні проблеми з цією суспільною хворобою, а громада вважала, що без хабара не вирішиш жодного питання. Та коли за руку схопили мера міста, громадяни зрозуміли, що влада   очищуватися від «липкої павутини» і самі почали змінюватися.

За словами американського експерта,  наш законопроект 4420-1 можливо й не такий вже досконалий, та все-таки ним запроваджуються чіткі законодавчі норми притягнення до відповідальності за корупційні дії. Безвідкладного ухвалення вимагає і законопроект щодо фінансового контролю – без нього ні суд, ні прокуратура не можуть працювати.

І ще такі знакові слова пана Енгстрьома варто процитувати для наших читачів: « Коли боротися з тими, хто бере хабарі, то й ті, хто звик давати їх, поводитимуться інакше. Може, дослухаємося ?!

 

Два погляди на одну декларацію

Кажуть, що на одному із засідань робочої групи з підготовки законопроекту про фінансовий контроль публічної служби  голова одного із судів , почувши про необхідність вносити до декларації не лише доходи, а й видатки, і не лише свої, а й члені сім’ї, знічев’я вигукнув: «І як же я все це задекларую!».

А от професор Дмитро Лук’янець під час «круглого столу» пригадав інший випадок.   Члени цієї групи під час одного із заходів  у Запорізькій області запитали тамтешніх службовців, чи важко заповняти декларацію, зміст якої автори включили до законопроекту. У відповідь почули: «Ні. Не важко. Тому що більшості того, про що йдеться ( ред. --  автомобілі, вілли, активи у вітчизняних та зарубіжних банках тощо), у нас ніколи не було».

Навчити цього чиновницький загал, за словами пана Лук’янця, також не важко: є навіть спеціальний посібник.  Та, певна річ, в антикорупційне законодавство треба закласти найбільше  докладних процедур, а не вихолощувати його до декларативних закликів. Фахівці також зауважують, що в ньому не найголовніше наголошувати на кримінальній стороні справи. Посадовець, замислюючи корупційне діяння, має знати, що через таку «дурничку» він втратить назавжди втратить статус держслужбовця,  а незаконно отримані кошти «вилазитимуть» з його декларації про доходи і видатки, як вила з копиці сіна.

Насамкінець  згадаємо ще одну тему, яку порушили учасники цієї важливої і гострої дискусії. Йдеться про  законодавче визначення органа, який  своєю головною функцією визначатиме боротьбу  з корупцією й унеможливить «перетягування каната» між МВД, СБУ та прокуратурою. Він має бути незалежним і без «плям на мундирі» -- така головна вимога міжнародної спільноти.

За наших реалій створити таке національне бюро антикорупційних розслідувань доволі складна справа. Пропонується, щоб фахівцям, котрі працюватимуть там, не давати спеціальних звань – генералів у нас і так хоч греблю гати. Вони матимуть статус держслужбовця, а рішення прийматимуть колегіально ( як, до речі,  це роблять у американському ЦРУ).

 Автори відповідного законопроекту вивчали досвід багатьох країн і дійшли думки, що уніфікованої моделі немає – треба шукати власну. Добре, коли б до роботи залучили здібну молодь, тих, хто не «перепрацював» у правоохоронних структурах. А приклади Урядового уповноваженого та керівника Бюро з питань антикорупційної політики якраз підтверджують ту істину, що молоді люди діють і мислять по-новому. За таких умов,   сподіваємось, цій інституції вдасться розбудити антикорупційну свідомість нашого суспільства і боротьба зі «спрутом» стане зрештою суцільним фронтом, а не окремими поодинокими «перестрілками».

закрити

Не пропусти
наступну новину!



Я вже з вами, дякую!